Спорт ніколи не може бути поза політикою - Георгій Зантарая
Один із найбільш титулованих дзюдоїстів світу співробітник Національної академії СБУ Георгій Зантарая відрікся від усіх своїх титулів. Неодноразовий переможець і призер чемпіонатів світу та Європи продемонстрував свій протест проти виступів російських дзюдоїстів на міжнародних турнірах, які допустила Міжнародна федерація дзюдо.
На знак поваги та вдячності за стійку патріотичну позицію та гідний вчинок ректор Національної академії СБУ Андрій Черняк нагородив Георгія Зантарая найвищою відзнакою навчального закладу – «Знаком пошани Національної академії СБУ».
«Відмовитись від всіх нагород, які ви здобули і над якими працювали все життя, – це крок, який викликає глибоку повагу. Дякуємо за те, що ви зробили і робите для України та нашої перемоги!», – наголосив керівник Академії.
Ми мали змогу поспілкуватися зі спортсменом та дізнатись, чому Георгій Зантарая прийняв рішення відмовитися від нагород та чим він займається під час війни.
Ми часто чуємо, що спорт поза політикою. Що ви думаєте стосовно цього твердження?
Спорт ніколи не може бути поза політикою, тому що стяг держави підіймається тільки в двох випадках: коли президент приїжджає до чужої країни або коли спортсмен виграє змагання. Спорт є промоушеном країни.
Як ви вважаєте, чому деякі спортсмени раніше апелювали до цієї тези?
Більшість спортсменів, напевно, бояться втратити щось. Якщо спортсмен почне висловлюватися стосовно тієї чи іншої теми, про нього будуть говорити часто і, можливо, не у найкращому світлі. Тому вони стають вразливими і не висловлюються. Це особисто моя думка. Але ці спортсмени не розуміють, що пожертвувавши сьогодні всім, що у тебе є, в майбутньому ти отримаєш набагато красивішу і сильнішу державу, ніж була раніше.
У березні Європейський союз дзюдо заявив, що призупиняє участь російських спортсменів. А як щодо Міжнародної федерації дзюдо?
А Міжнародна федерація дзюдо ніяких заяв не зробила. Вона дала невелику фінансову допомогу українській федерації і забрала деяких спортсменів на утримання в європейські міста. Але жодних відкритих заяв не було.
Спершу я прочитав, що російські спортсмени були на зборах в Монголії. Це було дивно, тому що весь світ сказав, що цих спортсменів не можна допускати. Більшість компаній почали виводити свій бізнес з росії, а тут організатори запрошують росіян до себе на тренування.
А нещодавно побачив, що російських спортсменів допускають до змагань. Я одразу написав пост. Бо так не може бути!
Я засмутився найбільше через те, що як тільки російських спортсменів допустять до змагань, це можуть зробити й інші федерації, інші види спорту. Як тільки їх спортсмени вийдуть на міжнародну арену, тоді стихне, напевно, тема війни в Україні. І тільки тому я це зробив. Для того, щоб міжнародні федерації не забували про те, що у нас йде війна.
Яка перспектива того, що Міжнародна федерація дзюдо змінить свою думку?
Я зробив заяву за день до змагань. Я написав офіційний лист до Федерації, що відмовляюсь від своїх титулів, пояснюючи це тим, що не хочу мати нічого спільного з цією організацією. Вона підтримує війну в моїй країні, геноцид мого народу. І в знак солідарності і в знак того, що росія – країна-терорист, я хочу відмовитись від усіх своїх титулів. Лист я відправив 23 червня, за день до змагань, коли виставили жеребкування, хто братиме участь. Але досі ніхто нічого мені не відповів.
Українські спортсмени не брали участь у тих змаганнях?
Ні. Не може зараз Україна брати участь у змаганнях, де є росіяни. Спорт – це чесна підготовка, чесне суперництво. А зараз ніякого чесного суперництва не може бути, тому що російські спортсмени тренуються в нормальних умовах. Вони не хвилюються, що завтра можуть не прокинутись, а більшість українських спортсменів взагалі не має змоги нормально тренуватись.
Я ніколи не був жорстоким, але зараз я росіян ненавиджу – керівництво країни, армію… Між нами величезна різниця. Я можу висловлювати свою думку і не боятися, що завтра мене запроторять за грати, а вони не можуть. Тому я живу у нормальній, цивілізованій країні, яка йде вгору і прагне до розвитку, а вони – все ближче до землі.
Ніхто з російських спортсменів не засудив війну. Вони бояться. Якби хтось із них висловив осуд, можливо на якийсь відсоток вони б зменшили агресію до нас, можливо менше людей загинуло б… Але ніхто не підтримав нас, а більшість із них відкрито підтримали війну проти України.
Як змінилось ваше життя після війни?
Спочатку я вступив до територіальної оборони, але потім зрозумів, що кожен повинен робити те, що вміє найкраще. Ми з друзями організували, мабуть, один із найбільших волонтерських центрів у місті – допомагали із транспортом, надавали медикаменти, військову форму, щоденно годували людей.
Я робив це, тому що в 1994 році ми приїхали в Україну. До цього мої батьки жили в Грузії, там вони одружились, там народились ми з братом. А потім почалась війна, ми переїхали жити в Україну. Ми так само, як ці люди, стояли у черзі за безкоштовною їжею.
Загалом багато наших спортсменів реально воюють. На жаль, вже близько 89 із них загинули.
Що вас найбільше вразило за ці місяці війни?
Мене порадувало, що український народ став іншим. Буквально 4 місяці тому ми навіть сусідів своїх не знали. А сьогодні люди об’єднались! До нас стільки людей приєдналось і вони такі круті. Я не думав, що така згуртованість може бути в країні. Ось це мене найбільше вразило. Думаю, що ментально наша країна вже змінилась.
Чим ви зараз займаєтесь, які ставите перед собою цілі?
З першого дня війни багато спортивних залів були закриті. Згодом я взяв на себе відповідальність і почав займатися з дітьми. З тими, хто хотів, чиї батьки були готові знаходитися в спортзалі і забирати дітей у випадку повітряної тривоги.
Ми працюємо також з дітьми-інвалідами. Цим дітям все одно потрібно розвиватися, не дивлячись на те, що йде війна. Заняття безкоштовні. Інколи знаходжу учнів, просто йдучи по вулиці. Помічаю діток із обмеженими можливостями і пропоную їм відвідати мої тренування. Взагалі це важливо для соціалізації дітей. Мої діти повинні розуміти, що такі діти існують і до них потрібно ставитися з повагою, як і до інших, та допомагати їм.
