Як би мені хотілося, щоб матері, які сьогодні плекають своїх синів і дочок, ніколи не переживали такого болю, який переживаємо ми, – матір позаштатного співробітника СБУ Андрія Галущенка

2 вересня – день пам’яті того самого невгамовного «Ендрю», який  після Майдану пішов добровольцем захищати свою країну, боровся з контрабандою на Донбасі та вивозив людей з-під обстрілів у безпечні місця.

Як позаштатний співробітник СБУ на сході України Андрій Галущенко очолював одну зі зведених мобільних груп українських військових, яка протидіяла бойовикам. 6 років тому під час спецзавдання на його групу було вчинено збройний напад. Андрій Галущенко та його побратим – офіцер податкової служби Дмитро Жарук, загинули в бою.

 У день пам’яті героя представники Національної академії СБУ принесли квіти на місце поховання Героя у селищі Кожанка на Київщині. У колі рідних, близьких друзів, знайомих, учнів місцевої школи та мешканців громади звучали історії про життя Андрія, про те, із якою відданістю він ставився до справи, як любив Україну та вірив у перемогу.

Зоя Андріївна, матір «Ендрю», зачитала поезію зі збірки «З Батьківщиною в серці», а саме вірш «Матерям синів».

«Як би мені хотілося, щоб матері, які сьогодні плекають своїх синів і дочок, ніколи не переживали такого болю, який переживаємо ми. Нехай швидше закінчиться війна перемогою українського народу, ми того варті», – зі сльозами на очах наголосила Зоя Андріївна.

Зранку цього ж дня в Академії вшанували пам'ять Андрія Галущенка хвилиною мовчання та запалили лампадки біля його стели.

Синочки наші…гордість і тривога,

Надія наша, радість і печаль…

Коли вас виряджаєм у дорогу,

То наше серце лине з вами вдаль…

Ростили вас для щастя, для родини,

З дитячих літ навчали доброти,

Любити рідну неньку Україну

І з гордістю ім’я своє нести…

По правді жити, шанувати старість,

Трудитись чесно, гідність берегти…

І що б у вашому житті не сталось,

Які б вас не покликали світи…

Ми з вами поруч завжди і у всьому,

Готові вас підтримать і простить…

Бо серце матері не знає втоми

В годину смутку і у щастя мить,

Тріпоче радістю…бува, щемить,

Чекаючи вас часто вкрай віконця…

В її очах світлішає блакить,

Бо ви для неї як весняне сонце!

Запам’ятайте й матір бережіть…